Повість ернеста хемінгуея старий і море

«СТАРИЙ І МОРЕ» — Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) — З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

Задум повісті «Старий і морс» визрівав у Хемінгуея протягом багатьох років. Так, ще в 1936 р. в нарисі «На блакитній воді» для журналу «Есквайр» він описав подібний епізод, що трапився з кубинським рибалкою. А остаточний (учені кажуть — канонічний) текст повісті опубліковано аж через шістнадцять років у вересні 1952 р. в журналі «Лайф». За 48 годин розійшлося понад 5 мільйонів (!) примірників журналу з твором Хемінгуея успіх неймовірний навіть у наш час. Що ж так привабило читачів усього світу в цьому невеличкому творі з простим сюжетом?

«Якщо письменник добре знає те, про що він пише, то він може опустити багато з того, що знає, якщо він пише правдиво, то читач відчує все опущене гак само сильно, як ніби письменник казав про цс. Величність руху айсберга полягає в тому, що він лише на одну восьму підіймається над поверхнею води», — зауважував Е. Хемінгуей. Ця метафора чи не найкраще підходить до його основного твору повісті «Старий і море», яку недаремно називають притчею.

Григоріо Фуентес — один із прототипів старого Сантьяго з повісті «Старий і море» Е. Хемінгуея

Що ж у цьому творі читач бачить «на поверхні», «нал водою», а що приховано в невидимих оку глибинах?

Сюжет повісті, на перший погляд, простий. Старий кубинський рибалка Сантьяго «ось уже вісімдесят чотири дні виходив у море й не піймав жодної рибини». За не він навіть отримав від рибалок презирливе прізвисько «salao» (ісп. невдаха)». Навіть його маленький щирий друг Манолін майже припинив йому допомагати, хоча вони, як і раніше, дружать і часто спілкуються. На 85-й день старий виходить у море, як завжди, на своєму парусному човні і раптом йому таланить на гачок попадається марлін понад п’‎ять метрів завдовжки!

Старий шкодує, що з ним немає хлопця, бо самому з такою величезною рибою впоратися важко. Протягом тривалого часу між рибою та людиною йшла справжнісінька битва. І ось нарешті старий переміг, упоравшись голіруч з озброєною мечем рибою, яка була довшою за його човен. Проте марлін завів човен далеко в море. Сантьяго потрібно не тільки зловити рибу, а з нею ще й доплисти до берега. На кров пораненого марліна до човна підпливають голодні велетенські акули й з’‎їдають здобич старого. Сантьяго відчайдушно відбивається, ризикуючи власним життям, убиває кількох хижачок, але сили занадто нерівні. Тож доки він доплив до берега від марліна залишився сам кістяк. Оце й увесь «зовнішній сюжет». Здавалося б: а що тут такого вже «Глибинного», прихованого «під водою»?

«Принцип айсберга» — стилістичний прийом, започаткований Е. Хемінгуеєм, у якого читачеві відводиться роль «співавтора», який самостійно осягає підтекст. Різке збільшення питомої ваги підтексту досягається завдяки свідомому спрощенню тексту з одночасним розширенням поля читацьких асоціацій, граничному стисненню описів, викладенню фактів без прямої авторської оцінки, мінімізації вживання прикметників (наближення до т. зв. «телеграфного стилю»), позначенню художнього часопростору (хронотопу) однією- двома деталями, уникненню прямого розгорнутого відтворення внутрішнього світу героїв.

О. Петров. Кадр із мультфільму «Старий і морс». 1999 р.

Почнемо з того, що конкретні образи (старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул, сонця, місяця, зірок, човна, вітрила і т. д.) набувають у повісті притчового, філософсько-символічного звучання. Усі ці символи волею письменника опиняються в ситуації напруженого протистояння й нерозривної єдності одночасно. Так стверджується думка про взаємозв’‎язок усього живого на Землі: людей, тварин, птахів, риб. Водночас вияскравлюється один із парадоксів життя «як воно є»: для прожиття людина іноді змушена полювати на ті живі створіння, яких любить, убивати їх. «Добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі, розмірковує старий рибалка, який фактично все життя займався рибною ловлею, — досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів».

Це один із найсильніших моментів твору. Задумайтесь: хто це ставить такі філософські (а може, й «прокляті») питання. Хіба читач має справу з роздумами вченого-філософа чи високого інтелектуала? Ні, це начебто «природні й спонтанні» питання старого напівграмотного кубинського рибалки, які він ставить собі в неосяжних водних просторах, не знаючи, чи й повернеться додому живим: 4Уже зовсім споночіло. Старий. не знав, як зветься зірка Рігель1, але бачив її і знав, що незабаром засвітяться й усі інші зорі, його далекі друзі, і знову будуть з ним. І рибина також мені друг, — мовив він уголос. — Та все одно я повинен убити її. То ще добре, що нам не доводиться полишати на зорі. »

Звісно, як і кожен літературний твір усе цс авторська вигадка та читацька ілюзія, і можна «прагматично» зауважити, що старому рибалці ці розумні фрази «уклав до вуст» письменник-інтелектуал. Що ж. той. хто скаже так, безумовно, матиме рацію. Однак у тому-то й полягає майстерність митця, аби примусити читача повірити в ілюзію, «над вимислом облитися слізьми». «А що, коли б людині щодня треба було вбивати місяць? подумав старий. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися за сонцем, щоб убити його? Отож ми ще не такі безталанні», — подумав він.

Ці роздуми Сантьяго звучать так щемко, вони натякають на правічну, ще міфологічну мудрість тисячоліть, мудрість, що її не можна до кінця осягнути, але можна й потрібно безкінечно осягати.

1 Велика зірка в сузір’‎ї Оріона.

О. Петров. Кадр із мультфільму «Старий і море». 1999р.

Це стосується також спроби тлумачення підтексту повісті Е. Хемінгуея. Скажімо, одним із можливих інтерпретацій образів акул є те, що цих хижаків можна сприймати як символ перешкод на життєвому шляху людини. Водночас вони є це ще й відплатою моря, природи («помста Посейдона») хижакові-убивці людині. Отже, у «житейському морі» кожна людина має свою мету («рибу»), проте там на неї чатують вороги та перешкоди («акули»), утім, існує й надія на Майбутнє («хлопчик» як символ початку людського життя).

До речі, співвідношення образів старого і хлопчика є надзвичайно цікавим. З одного боку, вони антитетичні: старість символізує вечір життя, а юність його ранок. З іншого ж боку, хлопчик Манолін — це ніби продовження старого Сантьяго, це його майбуття, оскільки він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частинку душі старого. Фраза-скарга рибалки («Ех, якби ж то зі мною був хлопець!») рефреном звучить у повісті. І Манолін таки не кинув старого «невдаху» (адже здобичі він таки не привіз). У фіналі твору читаємо: «. А нагорі, у своїй хатині при дорозі, старий знову спав. Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. Старому снилися леви».

Проте потрібно ще раз наголосити, що це лише одне з безлічі можливих тлумачень, оскільки образи у творі Е. Хемінгуея перетворилися на символи, а символ, як відомо, є «темним і невичерпним у своїй останній глибині».

Отже, у повісті «Старий і море» письменник майстерно зобразив свою найулюбленішу життєву і «текстову» ситуацію: відчайдушну, тривалу та захоплюючу боротьбу героя-одинака, який перемагає ( «Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна»). Проте в остаточному результаті знову «переможець не отримав нічого».

«Надводна частина айсберга» (зображення боротьби старого спочатку з величезною рибою, потім з акулами, зрештою з морем, яке не так просто подолати), — усе це лише привід для того, аби зазирнути до його «підводної», значно більшої частини: порушення проблем глобальних, філософських — відносини людини та суспільства, людини та природи, людини та Всесвіту.

О. Петров. Кадр Із мультфільму «Старий і море»

У повісті втілилися найхарактерніші особливості стилю Е. Хемінгуея: зовнішня простота, сувора об’‎єктивність, стриманий ліризм і глибинний змістовий підтекст — усі ті хемінгуеївські інтонації, що справили на сучасну прозу відчутний уплив.

Письменник трагічного світовідчуття, він протиставив несправедливості та хаосу оточуючого життя віру в людину, у її духовні сили та здатність до подвигу. Свою віру в людину він зміг утілити в «позачасовій» повісті-притчі «Старий і море», що стала своєрідним підсумком творчості письменника.

Абсолютно зрозумілими та вмотивованими видаються слова письменника з приводу завершення повісті: «Здається, я, урешті- решт, домігся того, над чим працював протягом усього свого життя».

1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості Е. Хемінгуея.

2. Якою була дорога письменника до літературної слави? Яку позицію він зайняв як людина і письменник у часи Першої та Другої світових війн? У яких його творах ця позиція знайшла відображення та яке саме?

3. Яку роль у становленні Хемінгуея-письменника відіграв Париж?

4. Яким ви уявляєте хемінгуеївського героя? Як ви думаєте, чому він став надзвичайно популярним у 1960-і роки? А вам особисто він імпонує чи ні? Чому?

5. Як ви розумієте вислів «переможець не отримує нічого»? Які особистісні риси письменника, на вашу думку, утілилися в цьому формулюванні? Відповідь аргументуйте.

6. Сформулюйте «кодекс Хемінгуея». Чим він подібний на «кодекс Кіплінга» (пригадайте його твори «Мауглі» та ін.)?

7. Як ви розумієте вислів «утрачена генерація»? Чому це поняття у творчості Хемінгуея стало основним?

8. Якою була творча історія повісті «Стрий і море»? Чи мав старий Сантьяго реальних прототипів?

9. Що таке «принцип айсберга» і як він реалізований у повісті «Старий і море»? Де в цьому творі «надводна частина», а де — «підводна», тобто підтекстова?

10. Що таке притча? Чому за жанровим різновидом твір «Старий і море» зазвичай визначають як «повість-притчу»? Що в ній подібне на притчу? Чого досяг письменник за допомогою «інакомовлення»?

11. Дайте підтекстову символіку повісті, що символізує море, самотній парус, рибу тощо.

12. Чи можна повість Е. Хемінгуея назвати гуманістичним твором? Чому?

13. Чи згодні ви з формулюванням Нобелівського комітету, який присудив Е. Хемінгуею премію за «щире захоплення кожною людиною, яка веде справедливу боротьбу в реальному світі, що так обтяжений насильством і смертю»? До якого твору письменника надається це формулювання?

14. Виконайте тестові завдання.

1. До теми «втраченої генерації» Ернест Хемінгуей уперше звернувся у творі

А «І сходить сонце» («Фієста»)

Б «По кому подзвін»

В «Прощавай, зброє»

Г «Острови в океані»

2. У повісті «Старий і море» Ернест Хемінгуей змалював людину

А безмежно самотньою, беззахисною у світі

Б частиною Всесвіту, слабкою й непереможною водночас В вічним мисливцем, непримиренним ворогом природи Г усемогутнім властителем природи та світу

3. Старий перемагає рибу передовсім завдяки

А великій фізичні силі

Б сильній волі й терпінню В щасливому випадку Г «допомозі» акул

Источник

Старий і море

Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика й дужа, що старому доводиться довго й тяжко змагатися, щоб перемогти її.

Вісімдесят чотири дні старий рибалка Сантьяго безуспішно виходить у море на риболовлю. І якщо перші сорок днів він рибалив з маленьким хлопчиком Маноліно, то незабаром залишився без помічника, так як батьки хлопчика порахували, що від старого відвернулася удача і відправили сина в море з більш успішним рибалкою. Старий був старий, худий і виснажений, а от очі кольору моря, були молодими і веселими. Очі людини, яка ніколи не здається.

Маноліно важко було зустрічати кожен вечір Сантьяго, який повертався з моря без улову. Але він дуже любив і поважав старого, який навчив його рибалити. І тому, щовечора хлопчик допомагав втомленому старому рибалці відносити додому снасті.

Перед тим як йти до хижі старого, Сантьяго і Манолін сиділи в рибальському кафе, де Манолін купував старому пиво. У кафе в цей час збиралися всі рибалки селища та обговорювали улов. Хлопчик зголосився принести старому наживку для наступної риболовлі. Сантьяго не втрачав надії на вдалий улов. Він говорить хлопчику, що планує завтра піти подалі в море. Хлопчикові хочеться піти на рибалку зі старим, але Сантьяго запевняє його, що він і сам з усім впорається, а Манолін повинен і далі рибалити на «щасливому» човні. Вони несуть снасті додому, але не тому, що старий боїться, що їх вкрадуть, а просто, щоб вони не відсиріли поблизу води.

Хатина старого, обстановка якої складалася з ліжка, стола і стільця, була побудована з королівської пальми. Стіни були прикрашені олеографіями. Раніше на стіні висіла ще кольорова фотографія покійної дружини старого, але Сантьяго зняв її, так як дивлячись на неї, дуже сумував за дружиною.

Щовечора хлопчик запитував старого про вечерю і пропонував розвести вогонь у вогнищі, ще він просив сіті, щоб наловити сардин на наживку. Це було своєрідним ритуалом. Манолін знав, що у старого немає їжі і сітка давно продана. Хлопчик йде за сардинами, а старий залишається читати вчорашню газету, яку йому дали у винній крамниці. Хлопчик просить його почитати про бейсбольний матч і переказати потім йому. Коли хлопчик повертається, він бачить сплячого на стільці Сантьяго. Манолін дбайливо вкриває старого рибалку ковдрою. Манолін зауважує, що незважаючи на худобу, у Сантьяго сильні і могутні плечі, і ще він звертає увагу на стару сорочку старого, всю в різнокольорових латках, як і старе вітрило. Хлопчик знову йде, не розбудивши старого. Повертається Манолін з вечерею для старого. Сантьяго їсть тушковану яловичину, чорні боби з рисом і смажені банани, які хлопчик взяв у ресторані. Манолін говорить старому, що не можна голодним ловити рибу. Сантьяго обіцяє, що віддячить господаря ресторану, який часто їх виручає, віддавши йому найкращу частину риби, яку сподівається зловити завтра. Старий і хлопчик обговорюють бейсбол і знаменитих гравців. Один з них навіть приходив в їх рибальське ресторан, але хлопчик і старий рибалка посоромилися запросити його порибалити з ними і тепер шкодують про це. Хлопчик прощається зі старим і просить його розбудити його вранці на риболовлю, так як Манолін не любить, коли його будить інший рибалка, з яким він зараз виходить у море. Старий обіцяє зайти за ним вранці.

Сантьяго, загорнувшись у ковдру, лягає спати на ліжко, на якому замість матраца постелені старі газети, а замість подушки він кладе під голову свої штани. Старий швидко засинає і йому сниться Африка, до берегів якої він ходив в юності юнгою. Старому більше не сняться бурі, великі події, жінки, величезні риби, йому сняться леви, котрі граються як кошенята, на морському березі.

Старий прокидається задовго до світанку, одягається і йде будити хлопчика. Розбудивши Маноліна, вони повертаються до хижі старого за снастями. Вони відносять їх у човен і п’ють каву в закусочній, яка відкривається дуже рано, тому що обслуговує рибалок. Манолін йде за наживкою, а Сантьяго п’є ще кави, бо знає, що більше до вечора він нічого не буде їсти. У човен старий не бере їжу, тільки воду. Манолін приносить наживку і бажає старому удачі. Старий виводить човен з гавані і в темряві чує, як інші рибалки теж виходять в море. Сантьяго вирішує піти сьогодні далеко в море і налягає на весла.

Світає. Старий мірно гребе і розмірковує про море. Він порівнює море з жінкою. Воно також дарує великі милості і робить необдумані вчинки. Ще не розвиднілось, а старий вже закинув гачки з наживками.

Встало сонце. Старий бачить інші човни, але вони набагато ближче до берега, ніж його. Через 2 години човен старого ще більше віддалився від берега. Птах-фрегат допомагає Сантьяго вистежувати рибні косяки і він ловить тунця, з якого планує зробити наживку. Човен старого пішов так далеко в море, що вже не видно берегової лінії. Але старий не тривожиться. Сантьяго впевнений, що він завжди знайде дорогу додому. Всі його думки про те, що сьогодні йому обов’язково пощастить, і він зловить велику рибу.

Полудень. Стає дуже жарко. І нарешті у Сантьяго клюнула риба. Старий відразу зрозумів, що риба велика і йому знадобиться весь його досвід, щоб її зловити. Але він твердо впевнений у своїх силах. Старий вирішує, що риба вже мертва і хоче її витягнути, але в нього нічого не виходить. Риба виявилася живою і потягнула човен рибалки за собою в море. Старий шкодує, що хлопчик зараз не з ним, йому не завадив би помічник. Протягом 4 годин риба буксує човен старого і не думає вмирати. Старий втомився і хоче пити, але боїться втратити лісу. Він береже сили. Він думає, про те, щоб його не підвели руки.

Вночі похолодало і линвою старому натерло спину. Він починає втомлюватися, так як тримає линву руками, боячись прив’язати її до човна. Адже якщо риба рвоне, вона може порвати линву і піде на глибину. Але якщо тримати линву руками, при ривку можна обережно стравлювати мотузку, не давши їй натягнутися і порватися. Старий уже розуміє, що спіймана їм на гачок риба дуже велика і сильна. Але Сантьяго знає і те, що він сильніше і досвідченіше її, і просто зобов’язаний її перемогти. Він знову шкодує, що з ним немає Маноліна. Сантьяго розмірковує про долю спійманої їм риби, і своїй долі теж. Про те, що тепер їхні долі пов’язані, що він народився рибалкою, а вона рибою.

На світанку риба смикнула линву так сильно, що старий, впавши, розсік до крові щоку. Розвиднілося. Риба так само невтомно тягне човен. Вона ще повна сил, але пливе вже на меншій глибині. Старий молить Господа про те, щоб риба виринула, а йому вистачило сил впорається з нею. Риба робить ще спробу вирватися і старому розсікає линвою руку. Він нарікає на себе, за те що дав рибі поранити себе. Тепер йому доводиться тримати линву лівою рукою. Старий зауважує, що риба тягне човен повільніше. Він розуміє, що скоро йому знадобляться всі його сили і вирішує підкріпитися. Але у нього з їжі є тільки сирий тунець, який він і їсть, попередньо розробивши, шкодуючи про те, що не взяв з собою сіль і лимон. Від тяжкості риби у старого затекла ліва рука. Старий дивиться на море і розуміє, як він самотній. Він не любить бути безпорадним, тому зараз всі його думки про те, що б ліва рука знову почала діяти. Він зауважує, що риба піднімається на поверхню води. Тільки зараз старий усвідомив наскільки вона величезна. Це була меч-риба, розміром більше його човна. Риба знову потягнула човен. Старий, чимало бачив на своєму віку риб, розуміє, що ця найбільша з коли-небудь виловлених ім. І з нею він зараз повинен битися самостійно. Старий читає молитви Богу і Богородиці. Після полудня Сантьяго зауважує, що риба змінила напрямок.

Старий відпочивав і розминав ліву руку. Він думав про бейсбол. Коли зайшло сонце, старий підбадьорився і згадав випадок зі свого життя, коли він виграв змагання і отримав звання Сантьяго-Чемпіон. Тоді він цілу добу просидів, зчепившись руками з могутнім негром, найсильнішою людиною в порту. Коли глядачі стали наполягати, щоб судді оголосили нічию, він все-таки поборов суперника і переміг.

Старому вдається зловити макрель собі на вечерю. Він знову їсть рибу сирою. Сантьяго дуже втомився, у нього болять спина і руки. Але старий рибалка підбадьорює себе тим, що ноги в нього в порядку, їжі і води вистачить ще на день, а риба пливе повільніше.

Настала друга ніч його протиборства з рибою. Старий милується зоряним небом. Йому стає шкода рибу, яку він піймав, але ця жалість не позбавляє його рішучості цю рибу вбити. Старому вдається відпочити пару годин. Він хоче поспати, але боїться втратити рибу. Тоді він вирішує поїсти. Обробивши макрель, він змусив себе з’їсти половину філе, при цьому старий зауважує, що тунець був смачнішим. Він розуміє, що він повинен їсти цю противну сиру макрель, щоб впоратися з рибою. Човен рухається все повільніше, і старий розуміє, що риба теж втомилася. Поки вона поводиться смирно, старий вирішує поспати.

Він прокидається від ривка, ліска, обпікаючи долоню, йшла в воду. Потім риба стала стрибати. Старий насилу утримував линву. Сантьяго знову шкодує, що з ним немає помічника. Старий радіє, що риба під час стрибків набрала повітря, і тепер не зможе піти на глибину. Тепер старий чекає, коли вона почне кружляє навколо човна, намагаючись вирватися.

Світає. У старого болять розсічені линвою руки, але він заспокоює себе тим, що для чоловіка біль не страшна. Настав 3 ранок його риболовлі. Риба стала робити кола навколо човна, а старий підводити її ближче для вирішального удару. Сантьяго змусив рибу перевернутися, потім ударив прямо в серце гарпуном. Старий сильно ослаб, і йому було дуже погано. Але, подолавши нудоту і слабкість, він підтягнув здобич до човна і закріпив вздовж борту. Риба була така величезна, що можна було подумати, що це до неї прикріпили човен. Старий поставив вітрило і попрямував до берега.

Йому хотілося їсти, але не на що було зловити навіть маленьку рибку. Тоді старий натрусив з водоростей креветок і підкріпився ними. Попивши води, Сантьяго відчув себе набагато краще. Він плив додому з дуже багатою здобиччю і часто поглядав на рибу, все ще не вірячи в свою удачу.

Перша акула наздогнала човен, десь, через годину. Вона відчула запах риб’ячої крові і попливла по сліду. Це була дуже велика акула, яка нічого не боялася. Старий, помітивши її, приготував гарпун. Він зрозумів, що вона накинеться на рибу і приготувався захищати свій улов. Акулі вдалося відкусити шматок м’яса від риби, перш ніж старий убив її. Акула потонула, потягнувши гарпун старого на дно. Знівечена акулою, риба більше не радувала старого. І ще він чекав інших акул. З ножа і весла він зробив зброю проти інших акул.

Парус надувало свіжим вітром, і човен швидко йшов до берега. До старого рибалці повернулася надія, що він все-таки доставить свою здобич на берег. Старий спробував свою рибу на смак і зрозумів, що за таке смачне і соковите м’ясо, він може виручити багато грошей. Але запах риби лунав по всьому морю, і старий нічого з цим зробити не міг. Через 2 години припливли 2 акули, які стали рвати рибу. Старий убив і їх. Риба тепер зовсім не приваблювала погляд старого. Акули вигризли найкраще м’ясо. Сантьяго вже пошкодував, що взагалі виловив її. Незабаром припливла ще акула, убивши яку, Сантьяго зламав ніж.

Наступав вечір, а берег був навіть ще не видно. Перед самим заходом сонця на човен напали ще акули, вони рвали з риби шматки м’яса, а старий безуспішно намагався вбити їх кийком. Відігнавши акул, старий помітив, що половину риби вони вже з’їли. Акули стали кружляти близько човна. Сонце майже зайшло, але Сантьяго вирішив не здаватися і битися з акулами, поки не помре. Він плив у темряві додому і думав про те, що непогано де-небудь купити удачі. І сам собі відповідав, що йому нема на що її купити. Тільки біль в руках давала йому зрозуміти, що він ще не вмер.

Незабаром він помітив міські вогні. Тіло його ломило і саднило руки. Він мріяв про будинок і сон. Але опівночі старий знову бився з акулами, які напали цілою зграєю. Він бив у темряві кийком, поки його не вирвали з рук. Потім висмикнув румпель і бив ім. Але акули з’їли все м’ясо з риби і попливли. Старий ледве дихав і в роті відчув присмак міді. Він сплюнув у воду. Старий відчув себе зовсім переможеним. Він поплив додому, ні про що не думаючи й нічого не відчуваючи. Човен йшла швидко і легко, адже його більше не гальмувала тяжкість риби. Старий думав, що човен і вітрило цілі, а румпель не складно зробити новий.

Додому він повернувся, коли всі навколо спали. Звернувши вітрило, він узяв снасті і пішов додому. Він так страшно втомився, що кілька разів зупинявся, щоб перепочити. Удома він попив води і ліг спати. Він ще спав, коли вранці прийшов Манолін. Сьогодні човни через сильний вітер не вийшли в море. Хлопчик переконався, що старий дихає і пішов йому за кавою. Внизу біля човна старого, рибалки вимірювали залишки риби. У рибі було 18 футів. Хлопчик заплакав, так йому було шкода старого і його зранені руки. Він приніс Сантьяго кави і став чекати коли він прокинеться.

Прокинувшись, старий пив каву і скаржився хлопчикові, що акули його перемогли. Але Манолін сказав йому, що він переміг рибу. Він розповів старому рибалці, що його шукали і рибалки, і берегова охорона, і навіть літак. Але старий сказав, що він дуже далеко йшов у море. Сантьяго зізнався, що скучив за хлопчиком. А Манолін сказав, що тепер він буде рибалити тільки зі старим, який повинен навчити його всьому, що знає сам. А поки, старому треба підлікувати руки, і Манолін пішов за ліками в аптеку. Сантьяго попросив принести ще газети, за ті дні поки його не було. Старий знову заснув, йому снилися сни, а хлопчик сторожив його сон.

Источник